Катерина Ягельська***Я – королева синіх гір,
Тих, що блакить змиває помсту.
Мій ворог – ворог до тих пір,
Поки не прийде час знайомству.
Та коли скінчиться блакить
(Жерці шепочуть – незабаром),
Не буде сенсу і тужить:
Ніхто не схоче гори й даром.
То я спущуся вниз до вас,
В країну, де брудні закони...
Блакитний з норовом пегас
Обходить митні перепони.
Хтось схаменеться: “Синій птах!”,
Хоч летимо ми край дороги.
Там шаурма під “Кара-даг”,
В пилюці вистиглі хот-доги,
У пляшці “Джин” – на склі слимак,
Але рабам нема різниці –
Без фільтру зламаний “Козак”
І спрага в барі на полиці.
Я захоплю цей клятий світ,
Де в помсті суть, як не в коханні,
Бо зміни, каже Геракліт,
Це боротьба. І безталанні
Там ворожитимуть блакить,
Таку блакитну, наче небо.
І зміниться на гори вмить
Країна, якій вже не треба
Вести війну, здійматись гір,
Очікувать на темну помсту,
Бо ворог – ворог до тих пір,
Поки не прийде час знайомству.
А якщо скінчиться блакить –
З усіх жерців зніму три шкури,
Щоб дійсно вчились ворожить.
І почнемо здіймати мури.
|
2006 © Катерина Ягельська |
