Через відстань і час лину вітром до рідної хати,
крізь розлуку і біль повертаюсь у рідні краї.
Щось змінилось у нас, загубилось в роках - не впізнати,
у минуле звідсіль скаче спогад на білім коні.

Та біжить не назад, а галопом, долаючи версти,
зовсім поруч летить, обганяючи світло від фар.
Вчора був снігопад, на обочині пролісок черствне
і колоні машин бездоріжжя шліфує кардан.

Лиш коня не спинить. Він невпинно гарцює та скаче
і копита в снігах вже находять обдертий асфальт.
До весни тільки мить, дує в ноги повітря гаряче
і азарт не потах - почорнів тільки, наче базальт.

Підсипаємо ним скрижанілу дорогу до себе,
вириваємось з пут і на обрії - рідний поріг.
Вибиваємо клин, проганяємо сумнів, а небо
заяснилося чуть і скубнуло скоцюрблений сніг...



Португалія-Іспанія-Франція-Німеччина-Польща - Україна!!!