Опубліковано: 2007.02.05
Поетичний розділ: Сонети

Сергiй Українцев

БЕЗ ТЕБЯ

Рыдает Небо над моей утратой —
Поблекший цвет сиреневых холстов,
Туман повис над зеленью кустов,
И столько боли в памяти распятой!

Мечты погибшей эха тлится зов.
Влекущей даль не кажется — покатой
Ей быть теперь, туманами объятой,
Отмеченной лишь памятью крестов.

Куда я шёл? куда идти? — не знаю.
Забыл, как жить и даже — как дышать.
Утрату чтоб слезами орошать,
К участию я Небо призываю!

И не сулят покоя мне года —
Тебя уж нет, а это навсегда.
2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3580/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives