Пишуть
у сузір’ї Ерідана
видовженім  
і звивистім як змія    
тому  і називають його ще
Небесною рікою
за два мільйони світлових років звідси
лежить велетенський простір порожнечі  
ні перейти ні побачити  
ні звуку ні холоду ні тепла
жодної хвилі
навіть реліктової  
нічого…
Велике Ніщо  
реальне Велике Ніщо  
не метафізичне як у хінських філософів  
чи у вірші Бальмонта*  
а зриме…  
може то лоно Безміру  
чекає від нас Духу Святого  
Золотого Дощу    
а  ми  
змізерніли у потребах ненаситної плоті  
і дух наш змалів у пошуках слави хисткої
а по суті лискучого сміття
і  може праві щодо нас  
жителі Лемом вигаданої Тараканіі**…

для чогось нам дано це прочути…  

блискає клично зоря Ахернар  

*йдеться про вірш Костянтина Бальмонта «Великое Ничто»
** Станіслав Лем. «Зоряні щоденники Ійона Тихого» (Мандрівка 8)