Опубліковано: 2007.02.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергiй Українцев

ПОРТРЕТ

Нет, не русых волос —
           седины рассыпается локон;
Не из песни слова —
           из бездарно растраченных лет;
И глаза не твои —
           ночь взирает из окон;
И угасла свеча… —
           всё ушло, будто в память, и нет.

Ты ещё подожди! —
           я не понял, как это случилось,
Как твой призрак седой
           заслонил мне любимый портрет.
Может всё это сон?
           Может всё это, только приснилось?
Но тогда почему
           всё ушло, будто в память, и нет?
2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3562/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives