укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.12.14
Роздрукувати твір

Свiтлана-Майя Залiзняк

Зла вилився ківш...



Знов ріжуть свиней, бо четвер - і потрібні "зелені",
І вереском жертв заливається ненечки двір...
І що - мої муки? Ще Ворскла не плине у вени,
Та звітрені стіни руйнує-розхитує Звір...

Блідаве дитя покрізь маску цілує матусю,
Малює проміння снопи між кольких процедур...
Я кров"ю обарвила сніг, але в суд - побоюся,
Бо винною зробить аж тричі сусід-самодур.
Ту кров на снігу затоптали нічні перехожі,
Вдягла свій вінець - замість кепі, що впало у сніг,
І кепсько мені, та звік янгол пантрує безбожних:
Покара спіткає образника, хоч - "переміг".

Діждуся внучати, попросить воно колискову,
Вночі я молитимусь, щоб ні вітрянка, ні кір...
Зла вилився ківш...
                       От придбати б за вірш цей оковку!
Підвітряне серце. Пащеку оскалює Звір.

Розверзлася прірва із казки моєї бабусі -
Пашенна, ослизла. Вигулькують роги, персти...
Нарешті є кінь, що несе понад прірвами клусом,
І труться об щоки в метеликах снива-коти...

І всі віддалилися, всі позливалися в цятку,
Що між орхідей цинамонних пульсує-димить.
А я - то левиця, то лиш полохливе дівчатко,
Що пасочки ліпить і кида на хмар оксамит...

Рік батькові руки все хочуть дістати із пекла,
Покласти цукерку гарячу посеред стожар.
Якась із бабусь мала ймення, прочула я, Текля.
Тече стежка-нитка до зблиску рудого ножа...

Сопуть кожум"яки, зі шкіри зникає щетина...
Сап"яни, цигейки і замша - на вибір, на смак...
А я... наче Марфа, що згасла у голод під тином,
А я... наче воїн, що палить хиткий бівуак.
Ніхто не зарадить моєму терпкому столиху.
Не йтиму струміти сльозами у відьми шатер.

...Десь ріжуть свиней - методично, без жалю і мнихів.
Їх відчай корчастий бурунить молочний етер.

14 грудня 2012







2012
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні