Опубліковано: 2007.02.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Юлія Решко

***

Я ударяюсь оземь
и превращаюсь в ветер,
который от полёта не остынет.
Гляди, как эта осень
сплетает бабье лето
из липкой первобытной паутины.

Я изгибаюсь словно
новорождённый месяц
под тяжестью небесного давленья.
Я знаю: слово ничего не весит
и важно лишь душевное движенье.

Но я дрожу под ветром,
как телефонный провод,
который ждёт сигнала.
Ах, это бабье лето!..
Всего лишь слово… –
не так уж мало.
2004
© Юлія Решко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3513/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives