Опубліковано: 2007.01.31
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Андрій Поляков

Диптих


                                     1.


Может, любила, а может, лгала...
Осень внезапно раскрыла крыла -
Из непроглядных заречных полей
Жгучею стужей дохнуло сильней.
Щёлкнуло что-то и стихло в часах.
Время пропало, а пульс продолжался.
Только прижался - тепло на губах,
Глянул вослед - навсегда распрощался.
Холод и звёзды. Сломалась свирель.
Дуешь, а звук будто стонет старуха,
Плачет ребёнок и воет метель...
Чёрные дыры Вселенной. Разлука.


               2.


А я любил - как будто не любил,
Как будто в доме временно гостил.
Как будто стол - не стол моей тоски.
Как будто пол - не пол моей тревоги.
Казалось мне, что мы не одиноки...
И я гостил, всем чувствам вопреки.
И стол забыл отчаянье руки.
Я так порхал над чистыми полами,
Что сам теперь, как горе, между нами...
Ещё любовь лучится на окне...
Когда тебя за плечи обнимаю,
Мой милый дом, я тихо повторяю:
Душою светлой повернись ко мне.
2007
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3460/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives