укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44603, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.10.05
Роздрукувати твір

Лiка По

Век титанов из мрака Тартара

Век титанов из мрака Тартара
Поднимается снова на свет.
Прометей как ни смел - слишком старый
И огня у него больше нет.

Над горами, где пляшет вакханка
И сатиры призывно орут,
Луч рассветный, как дуло от танка,
Поднимается, падая в пруд.

Облака расцарапаны светом
Разлетелись на тысячи звёзд.
На Олимпе, Гомером воспетом,
Колосится отличный овес.

Слишком дорого ценится вечность,
Слишком много с богами хлопот.
Погубила сатиров беспечность.
Ну а богов - словесный потоп.

Не в природе давать человеку
Богоравную волю и страсть.
Он безумный погубит планету,
Обреченно сквозь прошлое мчась

В никуда, от себя отдаляясь,
Он разряжен, как царский павлин,
За мгновения жизни цепляясь,
Сам с собою один на один,

Опьяненный могуществом мысли
И сраженный никчемностью сил,
Он горит, и летят всюду искры
Сновидений - почти что двух крыл.

И сливаясь в безудержном танце,
Открывая природную суть,
Он один из несметных скитальцев
На пути, что зовется абсурд.

И не в силах прерваться в движеньи,
Сбросить слабость надежды земной,
И с богами идти на сближенье
Не умея, дрожит, как больной.

Не герой, не титан, лишь - песчинка
В бесконечных часах бытия.
И часы бы отдали в починку,
Да  сурова судьбы колея.

Утешаясь бессмысленным бегом
В беспорядочной дней чехарде
Он летит - но куда?  - за ним следом
Исчезают  круги на воде.

Золотые скользнули стрекозы.
Замер белой кувшинки коралл,
И сатиры запели, как козы,
И сверкнула огнями гора.

2012
© Лiка По
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні