Мої стіни Партеніту на таран не взяти!
Чоловіка й сина вбито, а мене – за грати!
Та не того язика відрубала влада.
У душі зостався пагін – я і тому рада!
Я молюся, як захочу. На вкраїнській мові.
Бо не лезо ся лоскоче, - приналежність крові!
Бо зайду через притвор, коли не впускають.
Сотворили людям пекло, а самі – до раю!
Як святошна паремІя стогне за пророків,
Так віщую вам негоди за це трійко років.
Що за перший житній рік – всохнуть язики,
А за другий хлібний рік – вмруть чоловіки.
Третій рік лози сухої  - Бозя покарає:
Ні одне, ні жалюгідне вас і не згадає!