Фінальна гра і ось він - чемпіон!
зі сумом з поля йде Команда Синіх
"Червона Лють!" - скандує стадіон,
битву за м"яч програли Апенніни.

А піренейці з радощів кричать,
(на батьківщині цілу ніч фієста!)
і що там криза, як емоцій гать,
4:0 - це ж перемога чиста!

Триває свято, ще горять вогні,
ще у фан-зонах музика й розваги,
хмільні світанки змінять будні дні,
а про турнір писати стануть саги.

А на душі чомсь смуток і журба,
щкода надій, чи стане сил надалі.
Наше життя - наче фінальна гра,
одним невдачі, а одним медалі.

І вік людський - немов футбольний матч,
де перший тайм - дитинство, юність, слава,
а другий, хоч кричи, скачи чи плач ,
веде до сумнозвісного фіналу.

Секундна стрілка дзвінко коле в бік:
як ти зіграєш - так й запам"ятають,
таким для всіх залишишся навік,
невдахою, або бійцем по праву.

Тож поспіши, доки нема свистка,
доки є час майстерно відігратись,
а то й зачни із чистого листка,
аби від тих, хто вірить, не ховатись!