Вві сні

Принцеса під шатром рожевих снів тремких,
Де перешіптуються, загусають тіні
Й коралів образки яснять зі слів сухих,
Коли птахи скубуть злотих кілець видіння.

Не слухає вона ні плеск краплин дзвінких
Віків порожніх за скарбів склепінням,
Ні флейтового вітру в лісі сміх,
Розірваного враз ріжка квилінням.

Відлуння потайне люляє сон п’янкий,
Спадає назирці опікуном в’юнким,
Лиш зайчиком гайне прикритими очима.

Близенько від щоки троянди візерунки
Розвіять не спішать вдоволення неспинне
Таємних промінців цнотливі поцілунки.