Опубліковано: 2007.01.25
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Вероніка Марченко

Одесса

...И этот мир сродни раскатам звёзд,
смеющихся над портом до упаду.
Сродни уснувшим суднам, шедшим сквозь
ладони суток в гавани Гренады.
И звуки волн из окон и дверей
плывут по улицам ночного града,
И воткнуты на мачты кораблей
дома без крыш, с резбленьем на фасадах.
Забрал закат песочный берег в плен,
и этот край, и тот колышет море.
На гладь воды ложится доков тень,
качающих ночами звёзд узоры.
И кажется, что этот мирный дом
на нитях ветра виснет колыбелью,
Уснувший под небесным колпаком,
спустивши трапы в долгие недели.
Я здесь на перебежках сквозняков,
ложусь на парусиновые спины,
И алый цвет сукна вливаясь в кровь,
уводит в черноморские пустыни...
И там, где грани сводятся к нулю,
и нет пределов слитого пространства,
Я по волнам навстречу кораблю
иду, касаясь кончиками пальцев...
2007
© Вероніка Марченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3310/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives