Опубліковано: 2007.01.25
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вероніка Марченко

Изваянье песка

Я брести побережьем безмерно устала,
Обжигая ступни о холодный песок.
Я поранила пальцы о струны гитары,
Обреченная песня - мой выстрел в висок.
Высь ещё тяжела, но земли же мне мало...
Чайкой выкричу боль, только жаль не взлечу.
Небо, небо, кого ж ты - не нас, - обвенчало?
И молчание неба, и я промолчу.
Я тебя ни за что не отдам здешним ветрам,
Ты был мной сотворён, и со мной же уйдёшь...
Я устала быть дальше, идя метр за метром,
Но разлуке любовь не продам ни за грош.
Море брызжет, меня провожая волнами,
Безответной улыбкой синеющих скал...
И всё мягче мой голос и воля стальная,
Я молиться устала, и Бог... он устал.
Только знай, что без песни души не бывает,
Что поистине жив тот, в ком дышит любовь!
Все иллюзии лживы, но я ведь - живая!
Поперёк исходившая грёзы и вдоль,
Безрассудно тобою назвавшая небо, -
Что меня оставляет без веры и сна, -
Тем, кто даже мгновенья со мною и не был...
Будто время ушло в изваянье песка.
2007
© Вероніка Марченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3308/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives