ПРОКИНЬСЯ, ІВАНЕ

Знов дзвони горланять
Батурин лякають,
кров пам"ять марудить,
і біль не стиха.
Прокинься, Іване,
пора цьому краю
обмитись від бруду
й чужого гріха.

Прокинься, Іване!
Пора вже напевно
прогнати з церков
тих чужинських попів,
які в твоїх храмах
гласять анафеми,
забули про кров
дитинчат й матерів.

Прокинься, Мазепо
на Січі нарада
зібрались гетьмани
чекають тебе..
Брехню, ту далеко,
відправ із боргами,
на північ, Іване,
хай там і помре.

Хіба зрозуміти
чужинським акторам,
що рідному краю
ти зрадить не міг.
Чужим не зігрітись
ні златом, ні словом
і славу чужую
не випить повік.

Дивися, Іване -
стають побратими,
козацькій державі
співає Кобзар.
Ідуть отамани,
полки з курінними,
Батурин заграви
на піках зібрав.