Опубліковано: 2007.01.25
Поетичний розділ: Сонети

Вiкторiя Тищенко

Сами в рай приходят самураи...

Сами в рай приходят самураи,
кожу живота мечом сдирая;
на закланье странном умирая,
танку кровью пишут самураи.

Рукоять, как флаг, в открытой плоти,
в обнаженном солнечном сплетенье.
Словно пар от кипятка, уходит
вся энергия в стихотворенье.

Постарели внучки самурая.
Вот и шар земной, как зерна злака,
словно съеден смыслов муравьями.
А жива пергаментная танка.

Так, Поэт, и вечность переспоришь,
если ты нутро свое распорешь.

2003
Киев
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3268/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives