Твоє червоне порше –
надзвичайне!

Крім усього,
це ще і твоя шафа-гардероб.
У ньому чемно зберігаються акуратно відпрасовані
смокінги, костюми, сорочки
і навіть таємниці
про твоїх колишніх коханок та повій,
яких ти іноді підбирав
на трасі.

Мені подобається роз’їжджати з тобою
вечірнім містом,
коли в салоні грають
мої рідні Бітлз
чи Кустуріца.

А ще
у нас є улюблена вулиця,
що стелиться вздовж Ужа...

А, пригадуєш, одного разу
ми вийшли з ресторану,
і твоє порше сяяло від щастя,
бо його, без нашого відома,
помив якийсь невідомий ром?

Я запропонувала втекти,
щоб не платити, адже знала,
що всі гроші ти витратив на мене
і тепер у твоїх кишенях
гуляє вітер.

Ми помчали на шаленій швидкості
у бік кордону.

Я уявила собі,
ніби ми щойно пограбували банк
і втікаємо від поліцейських,
ну, хоча б,
...у Мексику!

Навіть
мішки з мільйонами американських баксів
ввижалися мені
на задньому сидінні.

Незабаром
ми опинилися в ...осені.

А там
так довірливо шелестів зачаклований ліс
і надихав нас обох
на кохання.

І на біса мені ті мільйони баксів, -
подумалось раптово, -
коли в мене є ти,
наша любов
та золото під ногами.

Але,
якщо я розкрию хоч одну твою таємницю
про інших жінок,
то тоді попрощаюся з тобою
по-італійськи:
розіб’ю фари твоєму надзвичайному
порше...