Гряде душа. Забракло сил
катам розправитись з душею
і за наказом фарисеїв
на піках розп"яли сонет.
Та невмирущим є Поет,
що протиставив сталі честь,
бо муж єси, і воїн, і боєць!

Хіба розіп"яти безсмертнеє слово,
хіба віщу правду в катівнях зморить?
Трясіться, нещасні, у власних оковах,
з яких навіть совість ночами кричить.

Прийшла пора долать рубіж.
душа, бо й зігнута не гнеться!
Чи думали вам то минеться
і ми забудем імена,
які Поет в обличчя знав -
убивців і убивців вбивць,
бо муж єси, і воїн, і боєць!

Прийшла пора. Ставай, Поет!
З ребер зніми заржаві грати,
ми не боги, та час карати,
бо час - не час і вік - не вік.
Для тебе замалий цей світ,
вже підроста достойна зміна.
Ім"я поета - боротьба, ім"я поета - Україна!