укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.01.29
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Прикрыв глаза, ты неумело целовалась...

Прикрыв глаза, ты неумело целовалась
со мною, пахнущим пространством и костром,
и, бросившись  в траву, вдруг убеждалась в том,
что наша грешная галактика качалась.

Качалась зыбкой колыбелью. Осторожно.
Не расплескать стараясь тела забытьё.
И мы с тобою понимали, что её
движением неловким опрокинуть можно.

Стеблей измятая прохладная перина
двух новорожденных собой обволокла.
Струилась мягко фиолетовая мгла,
одежду смыв, как шелуху дневного грима.

Слов не было ещё. Слова уже иссякли.
А была тишина. Да по воде круги:
то в реку падали с невидимой руки  
планет застывшие космические капли.

На оголённом острие земного нерва,
на тонкой грани меж началом и концом,
мы балансировали и лицо лицом
лепить пытались неумело и двумерно.

Над ивами, вращая выпуклые дали,
рождался ветер, а из ветра звук возник.
Один… другой… Переплетаясь в тот язык,
что мы, прислушавшись, «поэзией» назвали.

Затем, невнятных слов захлёбываясь пеной,
на диалекте лепетали колдовском,
узнав, что можно разговаривать на нём
со всей, над берегом нависшею, Вселенной.

Все расстояния вдруг стали бесполезны:
звезда – прекрасное содружество лучей –
шептала, падая в мерцающий ручей,
что нам начертано быть вечным эхом бездны.

О, как звучали мы и кожей, и глазами,
с ней в унисон, в такт полыханию зарниц!
А утром огненных оседлывали птиц,
срастаясь с ними обнажёнными телами.

Чуть задохнувшись от полёта, как от бега,
перевели себя с ночного языка
м, горизонтами разгладив облака,
нас, бородатое, благословило небо.

1992
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні