Одягну я рукавички,
Вони гарні, невеличкі,
Візеруночок на них,
І піду качати сніг.
Вмію я його качати
Так, як і усі малята.
Я сніжок ліплю маленький
І кочу його тихенько.
Сніг на нього налипає,
На очах сніжок зростає.
За хвилинку усього
Він стає о-го-го-го!
Зупинятися пора.
Був сніжок, тепер - гора!
Але це лише початок,
Бо я зараз від санчаток
До похилої тополі
Ще сніжок кочу поволі.
Росте куля знов нова -
Буде баба снігова!
Ось три кулі я скачала.
Чи для баби їх не мало?
Ні, достатньо буде три!
Підніму дві догори
Й на найбільшу їх поставлю,
Сніг лопаткою підправлю.
"Раз! Два! Три!" - скажу слова, -
"Вийшла баба снігова!"
Будуть очі - дві вуглинки,
Ніс з солодкої морквинки,
Шапку їй з відра зроблю
І стару мітлу встромлю.
Гарну бабу я зліпила!
Й рукавички намочила...
Але як ліпить без них,
Як такий холодний сніг?