Опубліковано: 2012.01.09
Світлана ІлінічБезнадійний псаломТут вогко. Занадто вогко на вулицях без снігів, бо нікому пам"ятати торішні сліди недбалі, бо нікому витинати волхвів із шовків печалі. Цю тайну з устами леза довіку не розповім. Тут тихо. Занадто тихо, аж плавляться проводи, аж птахи складають крила, аж вітер вогонь не гасить. Монетою стоголосо летить у небесну чашу остання чиясь молитва: о Господи, відведи. Тут терпко. Занадто терпко. Ця терпкість така лиха, як ніч забиває хрест, хоч добрий Господь відводить. Вином на живій воді освятить мою господу і оцтом окропить рани на вишерхлих в сіль устах. Тут зимно. Занадто зимно. Крізь ребра непевних слів безпомічно вибираються на волю слова напевні. До кого в чорнильній сутіні обличчя своє оберну? Для кого щербатим місяцем зійду у сливовій млі? |
2012 © Світлана Ілініч |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.