укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.12.31
Роздрукувати твір

Свiтлана-Майя Залiзняк

Дитинність

                                                   
                                                            Софії Залізняк



Торочу в слухавку: «Ор...то...си...фон…»;
А ти мені: «Сахаджа-йога – секта…».

Наснився, мамо, галасливий сон.
Не маряться двори, садки, лелеки,
Підвода, що привозить гарбузи
З городу, що в Супоївці пахтіє.
Малечу дурять:«Гарно попроси…».
Просила. Дідо Сон панчоху гріє.
А я б всю ніч – то парком, то селом –
Весела, щебетлива, босонога…
Щоб не спіткалась Маєчка зі злом,
Ти попроси, він чує, в церкві Бога!
Бо я ж твоя дитина, я – дівча,
Що не стоїть на вказаній стежині.
Ще діє, мамо, босоркані чар:
Не зачаровує рідні ужинок.
Пливкі поля – каміння… вітролом…
Ні сіялки, ні трактора… Серписто.
Ти, мамо, ніч молися. Хто зі злом,
Хай – повз лани, де сію сяйнамисто.
Ніч сходять сердолік, опал, корал…
А вжинок не у сніп – у теплу книгу.
Хихоче вітер: «Золотник твой мал….» –
І… по ланах кольких пускає дзигу.
А я ж із Криму солі привезла,
У слоїчках – морська вода, свячена…
За днем солодким, був, матусю, злам.
Я леза об слова кришу, а вени
Вони цілісінькі, у сяйві бранзолет!
Білиці – кидь ліщинових горішків…
– Дитинним бути, - каже друг поет,-
Це живодайно… І хропе - під смішки.

Такі мої, Софійко, сни і яв.
Ти приїзди, мрій кокони зелені...
Мабуть, канони Бог почув, прийняв,
Бо кров – міжряддями... і цілі вени.





31 грудня 2011

2011
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні