<<<
Тебе в мені напевно забагато -
Здається все уже розбито вщент…
А я не розумію, скільки можна ще
Під маскою ховатися та за грою?

Так хочеться, щоб масть лягла до масті,
Щоб не жахали подивом обличчя,
Бо знаю я: сховатися в напасті -
Не можна, щоб із неба не звалиться.

Долає втома знов перелітати.
Я намагаюсь вірити й кохати
Так, ніби там, в минулому житті, -
Не залишилась скла розбита тінь.
Та як же важко просто існувати!
Чи в пам’яті, чи в долі – бути «Нами» -
Якщо не розділом – спливати лиш рядками…

Бо ж я... Я так скучаю за тобою!

М.Мамаев
("Тебя во мне так много...")