передчуття свободи у повітрі.
візьми мені в кіоску пива, Дмитре.
ти ж все одно ідеш туди по вермут.
не пропонуй... мене від нього верне.

чоловіками править несвідоме.
мертвяк похмілля пахне серед дому.
хоч похмелятись завше не любив, а
іще від ранку, Дмитре, хочу пива.

я почуваюсь спраглим небораком.
щербатий місяць висне в шибі раком.
за десять сьома, я стаю на чати.
вертайся швидше – хочеться почати!

у передмісті вогко, як у носі.
іржаве листя вітер мимо носить.
церковна баня в світлі – наче митра.
я  п и в а  х о ч у!  хочу пива, Дмитре.

на пузі неба блимають медалі.
хвилин за сорок явиться Віталій.
о тій порі ми будемо із воску,
тому вертайся швидше із кіоску.

лоботомія болю – чи не привід!
якраз напроти вікон снігу привид
лаштує зашморг в куполі берези.
як дивно почуватися тверезим!

наївне тіло думає про спротив.
допомагай ексгумувати шпроти.
бо за чотири пляшки від прозріння
ми у підлогу пустимо коріння.

щоб о десятій стати ясенами
і дорости до єдності між нами,
до німоти, до щему серед сміху–
де ми утрьох чекатимемо снігу.