укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.12.10
Роздрукувати твір

Марина Терентьева

Встреча через много лет

Вокзал шумел. И, может, по привычке,
Чужих совсем не слыша голосов,
Она ждала в посёлок электричку.
Билет в кармане. Поезд в 7 часов.

И машинально провожала взглядом
Всех пассажиров. Время, как вода...
Неловко с нею сел мужчина рядом.
Она его узнала без труда...

В войне далёкой, бесконечно страшной,
Где бил врага любимый человек,
Он для неё стал без вести пропавшим...
Год 43-й разлучил навек...

Была на север долгая дорога.
Лишь узелок с собой успела взять...
И лагеря. Как дочь врага народа.
Где не смогли её любовь отнять.

Так много лет сегодня за плечами!
Бог не оставил. И она жива!
Она страдала, плакала ночами.
Но вышла замуж. А теперь вдова.

Вокзал шумел. Кому какое дело,
Что здесь сюжет развился, как в кино?
Она спугнуть виденье не хотела...
Ах, как они не виделись давно!

Язык отнялся. И ни слов, ни звуков...
И слёзы стали просто пеленой...
А он с женою, в окруженье внуков,
Сказал негромко: "Ну, в Москву, домой!"

Поднялся он. Красивый. Седовласый.
Её - старуху - и не узнаёт...
Зачем в судьбу чужую лезть напрасно?
Пускай считает умершей её!

И взяв корзину с сумкой по привычке,
В душе куда-то к небу воспарив,
Она пошла, качаясь, к электричке...
И повторяя: "Верила, что жив!"

2011
Киев
© Марина Терентьева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні