1 Де Клен і Крез схрестилися у В'єнні, де каберне ніби Луари сік, над виноградниками у річній долині добротний замок вже десятий вік милує око на Центральному Масиві. Колись отут тримали тамплієрів, тут королі і герцоги жили. він бачив лордів, графів, пап і перів, ним володів Арман де Рішельє. У цьому замку герцоги анжуйські ще смакували Фран і Совіньйон, десь тут ховався і дофен французький, коли йому й не снився ще престол. Величний замок на ім'я Шінон. 2 Його колись ще римляни зводили його взяв штурмом мужній Фредерік ховає замок дотепер могили вестготів, галлів, франків і щосили нагадує про свій доволі довгий вік. Він був завжди у самім пеклі воєн, Тут був і Хлодвиг і Блуа Шахрай, він був форпостом іменитих воїв, фортецею, що боронила край. там і понині дух блукає Тібо, і Жоффруа регоче по ночах І королі, один за одним, ввійдуть щоб навести на всіх цікавих жах та не згадати Орлеанську діву. 3 Цей древній замок,форт Плантагенетів ще пам'ятає ті старі часи, Як Генріх Другий, Річард й Генріх Третій, (у королів і рід не є авторитетом) Турінь ділили батько і сини. Він проводжав англійського владику в останню путь в Фонтевро навіки тут помирав і син його великий - Левине Серце від французької руки. І Августа Філіпа пам'ятає, коли цей край повік французьким став, тут Жак Моле почув про смертну кару від трьох замовних чорних кардиналів. Шінон в Париж магістра проводжав. 4 Багато бачив замок у віках, за що історія його і віковічить, і Карла Переможця, й Павука, і Катерину Медічі у вічі, та не тому все ж слава не змовка. Хоч Обережний тут не раз блукав, що згодом привело його в могилу, а хитру флорентійку Катерину сам Нострадамус від безпліддя лікував. Найбільша таємниця у однім - коли, тепер свята, безсмертна Жанна, впізнала принца у Шінонському дворі назвала королем дофена Карла і перемогу прорекла в війні. 5 Точилася Сторічная війна. Два королівства, дві морських держави в військових буднях здобували право на володіння краєм цим сповна. Жорстокі битви, смерті і розправи. А у Домремі в предріздв'яну ніч вже народилось Франції спасіння і три святих постали, як видіння, та прорекли дитяті виграть січ. Не ради королів і їх корон, не ради статків, титулів і слави - ради народу, во ім'я держави рождення святкував оте Шінон і став чекати повноліття Жанни. 6 Вона росла побожна і метка, в дитинстві її кликали - Жанета, не думали, що нею вся планета буде гордитись, що буде свята, та лицарем взирати із портретів. Щодня святії Катря й Маргарита разом з Михайлом берегли її, готовили до смерті на вогні, до пересудів дворової свити. Шінон й собі за тим всім слідкував Бюсі й Собача зазирали в хмари, Сторожева, Млинарна - вежі-пави, донжон в трубу красуню розглядав та готувались до приїзду Жанни. 7 А вже Турінь палала у вогні. Поразка війcька біля Азенкура враз обернулась непрощенним глумом державності французькій у ті дні з угодою принизливою в Труа. Бургундська зрада розрослась, як цвіль країну продавали по частинах чужій короні нагло і неспинно, народ терпів лише знущання й біль. Король безумний зрадив рідний край і його волю обміняв на титул, аби до смерті залишатись ситим лиш Орлеан не здався ворогам, як і Шінон, чекав на доленосну битву. 8 І Жанна вже помітно підросла, до повноліття трохи менше року дівоче тіло наливалось соком та не до втіх земних оця краса, а до святої справи - кілька кроків. Й вона зробила отой перший крок - добралася верхом до Вокульору, знайшла у ньому королівський полк, відкрила капітану Боже слово. Та Бодрікур із неї посміявсь. Розгнівано лиш подивилась Жанна, тоді піднялась враз на стременах і мовила у вічі капітану: «Ти через рік повіриш у це сам!» 9 Та обернулась й кинула йому: «Коли у війська відібрали віру - то не судилось виграти війну, хоч би щодня життям платить офіру, і тільки я вам оцю віру поверну! Бо не стріла, не спис чи гострий меч дола рубіж, лама ворожі стани, а Свята Віра крилами з-за плеч несе вперед й перемага тиранів! І вам, нещасним, бачити все це - вас переб'ють, як жирних оселедців, і Орлеан не слізьми те сприйме, а співчутливо посміється в серці.» І Жанна риссю кинулася в степ. 10 А через рік той самий капітан її поспішно лаштував в дорогу, пішком в Шінон через ворожий стан і двійко лицарів надав для допомоги, щоби бургундці не зламали план. Шінон же Жанну радо зустрічав, кожен камінчик усміхався щиро, і босі ноги мовчки цілував: «Я так чекав тебе, моя безстрашна Діво!» Він відтворив ворота їй навстІж, він відчинив їй королівські зали: «Іди, красуне! Нині босоніж ти сходиш по оцих сходинках слави, та завтра вдягнеш лицарську одіж!» 11 І Жанна йшла попри ряди вельмож, постала перед зляканим дофеном: «Ти будеш жити. Франція також. Ми переможем! Будь у цьому певен!» І задзвонили дзвони на д'Опрож. А зал горів вогнями сотень свіч і в цих вогнях вже пробігали в герці і перемог майбутніх люта січ, і Карла коронація у Реймсі. У тих вогнях та в виблиску очей побачили тоді Шінон і Жанна і зрадницьке те закриття дверей і біль полону, й смертнеє багаття, і зраду короля у судний день. 12 І це видіння - таємниця замку, яку він так ховає дотепер, яка так і лишилась до останку відома їм лиш двом, доки не вмер останній свідок, сам Шінон, у згадках. Він таємницю клявся берегти, допоки не впаде останній камінь, допоки вежі дивляться в світи, неначе виглядають знову Жанну. Лише німою строгістю мурів кричить усім: « Cхиліться у поклоні! Не вірте у всесилля королів, бо сила духу тут, у вашій крОві і кожен з вас є родом із царів!» 13 "Вас Бог ліпив із глини, а не з шат і найдорожче вам впустив у душі, це - Віру! А її ніякий кат не випалить й скоритися не змусить, якщо її лелієте стократ. Немає сили, щоб убить любов, нема сокири, щоб зрубати душу, нема багаття, щоб спалити кров, немає зброї, що мовчать примусить! Чи ще у світі є один Кошон? Чи королі перевелись і князі? Та не вони царі життя - а Бог, і перед ним ви рівні всі наразі!» - Ось що сказати хоче нам Шінон. 14 В прозору В'єнну замок загляда, могутні мури вкутались туманом, Сер-Жорж, Кудре, донжон, Сторожева перекликаються по вечорах сичами і дрижаками аж рябить вода. Тут не один зломав об нього карк, і не одному усміхнулась доля... Шанує замок пам'ять Жанни Д'Арк, яка навік коронувала Волю! Десь тут витає її віщий дух, десь тут блукає стінами видіння, якщо прийшов сюди, напруж лиш слух - Шінон підкаже формулу спасіння. Історія пішла на новий круг. |