…Розумний, звісно, від біди чужої вчиться.
Одного разу, крадькома, Лисиця
Голодна на болоті полювала.
І так її у трясці засмоктало,
Що врядчи й вилізла, того вже не пізнати.
Та звісно, що її з усіх боків кусати
Комахи почали. і тявкала й сковчала
Даремно, бо й одну комаху не злякала.
Аж раптом Їжачок добресенький з’явився,
Помітив ту біду, та й миті не барився:
Поліз на животі — Лисицю рятувати,
І гілкою почав комах з рудої гнати.
Обурилася втім на Їжачка нещасна:
«О, — каже, — хай сосуть та луснуть своєчасно,
Бо вурдулаків враз нова посяде хмара!.. »

От, може, і на нас зійшла жахлива кара,
I мусимо собі ми владу вибирати
Між тих, що вже сосуть і, що почнуть смоктати!