Сплітаючи мережива пливкі,
Визбируючи щастя по крихтині,
Ти вся – в чеканні доторків і слів, -
Щоб вії – мов метелички неспинні,
Щоб серце потонуло в піні хвиль,
Кохаючи усе, що розцвітало,
Щоб у єство струміла сила злив,
Його любові живодайних шквалів.
Читати ув очах: »Пали до мук…» -
І вибухати сонцем,
                              і маліти…
І бачити веселки віадук,
Над ним  
             душа летить в ясу
                                         крізь віти…



21.08.2011

----------------------------------------------------------------



Першотвір

                                           
                                           Олег Чабан


Женщине

Плетя свои по жизни кружева
И собирая счастье по крупицам,
Ты ждёшь его желанные слова,
Чтобы взлетели бабочкой ресницы.
И сердце улетело за моря,
Любя на этом свете всё, что живо.
И вздрогнула душа, боготворя
Любви его живительной порывы.
Читать в его глазах немой восторг
И таять...
таять...
таять...
таять...
таять!
И видеть, как над радужным мостом
Душа твоя ликующе взлетает.


31 мая 2009 г.