Опубліковано: 2007.01.18
Поетичний розділ: Сонети

Сергiй Українцев

***

О, как была безумна ты,
Когда, за чувственным пределом
Страстей, с твоим сливаясь телом,
Я поверял свои мечты!

К твоим следам я клал цветы,
Когда, покорно, за уделом,
Ты отошла в тумане белом
Во мрак бездонной пустоты.

Теперь, когда векам верна
Душа твоя, и на погосте
Зима весь год, к могиле в гости
Я рвусь из будничного сна

Туда, где вековым сугробом
Снега лежат над страшным гробом.
2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2993/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives