Опубліковано: 2007.01.18
Поетичний розділ: Сонети

Сергiй Українцев

ГОЛОС В ГОРАХ (Р.S.)

Путь завершён, достиг вершины я!
Где ж песнопенье ангельского хора?
Безмолвны облака, в просветах горы,
Меж них бездонный мрак небытия.

Вдруг, будто гром, мне Голос был укором:
«Не притязай, вершина не твоя —
Уступы гор крутые по краям,
А ты пологий холм окинул взором.
Отсюда ни сорваться, ни взлететь,
Не то, чтоб пенье ангелов услышать.
Кому, средь этих дюн, осанну петь?

Прислушайся, вкруг чавканье, сопенье
Жующих масс. — Зачем им песнопенье?
Кончай хандрить и поднимайся выше!»
2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/2990/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives