Сергій ОсокаПОЯВЛЕНЕ І ТАЄМНЕ1. чом стоїш до мене спиною гарбузами горнучись порічками плачучи по річку й по гору грудьми задихана чом хусткою покотом у скриню по горло влежана чом сливою ліктями стіну штовхаєш трухлявими нивою горілиць до гарби впадаєш мішками вкриваєшся остюками полуднем під повіки сиплешся на стерні спасовою мовою у стільниках сіллю тужавієш косою мачинами горнеш по столу крихти червоні тинами темнієш глеками на тинах дзвониш чубатими сіном розтрушуєш неміч у ясла ялинові стежкою потемки кружма до мене од матері 2. ім’я твоє де ім’я твоє що з нього весь світ як із вимені вилився що з ним усе родить і плодить і в двір переймається ім’я твоє зелене поганське незаймане сорочкою викрученою навиворіт до коміра темним корінням льняним днищем догори сто літ як без води під бузиною іскрами в прожилках вітром у просвітах пагорбами дихання каменем у роті судомою коло рота ймення твоє колом коло колодязя ймення твоє голками повені ймення твоє скльованю крашанкою і ніжками немовляти і кроком і тілом і снігом білим 3. лопотить і плутає заполоч твоя чорна вузлами руками з покуття страхом навколо шиї ший мене ший губами води по грудях сповіддю по воді цівками маківок головою вниз на споді я не втамую тебе лежи на мені і мохом пахни воском із свічки в свічку переходь лежи без виду і мови на самому дні полином гіркни скроєна розтулена згорнена вчетверо пальцями всередину 4. обплутай мене обплутай не облітай так швидко косами над урвищем шипшиною вхоплена пташино моя вишнева весільним вістрям прошита прокинуся вранці з голубами в голосі з сіном у вусі на всю ніч до тебе мов пасмо до скроні притулений до тебе мов до кавуна розбитого до тебе лихої до тебе колючої до тебе голої мов сама темрява до тебе глибокої як весільний сон з недошитим іменем на колінах
|
2011 © Сергій Осока |