*   *   *
Коли звуки вкладаються спати
за вікнами дерев’яними,
І патьоки на склі, наче рани,
мороз затягує,
Над містами і селами,
горами і океанами
Творить ніч непроглядна
свою праадамову магію.

Творить сни і видіння,
і слово не ділить надвоє,
І з-під рук піаніста
вихоплює імпровізації,
І на всі ліхтарі    
снігу понавигадує,
І на лави, й дахи,
й вузлуваті акації.  

Ніч виводить дива.
А мені до остуди тривожно, мов
Щось незриме чекає
хвилини своєї врочистої.
Як багато я хочу:
щоб хліба було на кожного
І на кожного щоб
води не забракло чистої.

Щоби стачило дружби –
як не любові – до старості,
І спокійного сну –
і для бідного і для заможного.
Та в шалені часи,
вихолощені до ненависті,
Лиш по декілька куль –
про всяк випадок – є на кожного.
         17.02.11