Опубліковано: 2010.10.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Євгенія Красноярова

День впрягается в абак...

День впрягается в абак
прожитым звеном.
Солнце катится в кабак –
помянуть его.
Штоф раздавит и всплакнет,
в стол уткнувшись лбом.

Время переходят вброд,
если вплавь – слабо.
Время переходят за
выдох до нуля.

Неба звёздные глаза
вечностью бурлят.
Солнце катится за крыш
мертвую гряду…

Состриги мне с неба, стриж,
синюю – звезду.

2010
© Євгенія Красноярова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/27156/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG