Це не будяк у вазі,
символ це, мудрий символ…
Він має на увазі
щось неприємне й зимне.

Він вже от-от дозріє,
Вчепиться міцно в мене,
наче в якого звіра,
буду тоді шалена.

Чую стремління крові,
стримане вічним сумом,
Ще одна із історій
в Лету понуро суне.

Пам’ять, що сяє синьо,
вчепиться реп’яхами.
Символ це, просто символ,
тихий і непрохАний.

Плачу й сміюсь до болю,
знову лічу до сотні.
Я назавжди з тобою,
Панно Самотність.