*   *   *
Я проживаю всі твої гріхи,
Всі перехрестя, сходи, переходи.
А час крихкий.
А час такий крихкий,
Як звуки, не покладені на ноти.

Я проживаю всі твої думки,
Усі слова, усі твої розлуки.
А час стіка.
А він такий, такий…
Невпинний, - чуєш? - ніби серця стукіт.

Я всі печалі, радості усі
В собі несу за себе і за тебе
На цій землі, де кожен рік просів,
Як води в хмарах грозового неба.

Так, так, отут, де більше – реп’яхів,
Де тим болючіше дадуть, чим ближчі,
Я проживаю всі твої гріхи,
Не відаючи: скільки і навіщо.