Опубліковано: 2010.08.26
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Лія Чернякова

Если

"Мы, цикады конца и начала бессмертных дней. Ты жена моя, дочь моя, мать - человечья речь. И когда нашу лёгкую глину сжигали в огне, Твои губы сложились в улыбку, которой не сжечь!" Игорь Кузьмин

Если дважды войдешь в эту речь,
ты останешься в ней
От корней до болотных огней,
До скончания дней,
От дрожания тени
В молитвенной пляске затмений
Под прищуром пращи
До базарного свиста камней.

Если врежешься в речь словно врач
вскрывший рану, как враг,
От пуховых перин,
Перебравшийся к треску ребра,
Если звон серебра
Променял на знеиную кожу
Той улыбки с которой уже не дожить до утра,

Если в речь словно в раж, словно в рай,
Словно в страх немоты,
С каждой цыпочкой буквочки
Переходящей на ты
Не цепляться за голую суть,
Захлебнувшись звучаньем
И дознаться до сна, до отчаянья истин простых,

Если дважды войдешь, если речь в твои вступит права,
Как трава, пробивая бездоние рта или рва
На безумном ветру не соврать.
Не сорвать даже вздоха
Той, в чьем яблочном омуте
Золото глаз воровать.

2010

"Мы, цикады конца и начала бессмертных дней.
Ты жена моя, дочь моя, мать - человечья речь.
И когда нашу лёгкую глину сжигали в огне,
Твои губы сложились в улыбку, которой не сжечь!" Игорь Кузьмин

© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26691/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG