З заходом сонця побагріли хмари,
Кривавим відтінком замалювали схили.
Зловіщі тіні бродять долинами,
На цвинтарах відкрились домовини.

Стають з могил червоні комісари
З руками у крові по самі лікті,
З грудьми, по пояс вкриті орденами
Й шикуються в криваво-чорнім світлі.

Он піднімають в почестях, з могили
Усіх катів їх головного ката,
Навіть в самих коліна заходили
Від торжества, чи  страху, чось дрижати.

З зацвівших склепів дістають архіви
І «воронки» готові до роботи.
Земля й сама від того побагріла,
Її вже продають «іскаріоти».

Невже і зараз чорне те знамення
Нас не навчить запалювати ватри,
Щоби спалити в світлі сьогодення
Ті чорні привиди, щоб наступило завтра!

Невже нічого людство не навчили
Мільйонні списки жертв на обелісках,
Щоб зараз знов на спалених могилах
Кати здіймали прапор «комуїзму»!