Його чекала безліч зим дарма. Чекання те - задавнена дрімота. Загинула від сяєва пітьма За тиждень до Великодня, в суботу. Мій голос враз осікся і затих - З усмішкою зайшов у дім жених. Несли свічки - був саме хресний хід... О, мій святочний вечір богомілля! Ледь-ледь хрумтів ламкий квітневий лід, А над юрмою – дзвонів гомін вільний, Він, як утіха віща, пропливав, Павітер чорний вогники гойдав. Й нарциси, що біліли на столі, Й вино червоне у бокалі плоскім Я бачила в поранішній імлі. Моя правиця в крапелинах воску Тремтіла у вогні жаданих вуст, А кров співала радісно: він тут! 2010 ------------------------------------------------------------------------ *** Ждала его напрасно много лет. Похоже это время на дремоту. Но воссиял неугасимый свет Тому три года в Вербную Субботу. Мой голос оборвался и затих - С улыбкой предо мной стоял жених. А за окном со свечками народ Неспешно шел. О, вечер богомольный! Слегка хрустел апрельский тонкий лед, И над толпою голос колокольный, Как утешенье вещее, звучал, И черный ветер огоньки качал. И белые нарциссы на столе, И красное вино в бокале плоском Я видела как бы в рассветной мгле. Моя рука, закапанная воском, Дрожала, принимая поцелуй, И пела кровь: блаженная, ликуй! 1916
|