«Що то - свобода?» - діда запитав.
І відповів дідусь, заплющив очі,:
«То, хлопче, бачиш, там вгорі між хмар
Літає пташка й вирватися хоче.
А як її спіймати у цю мить
Та засадити в клітку, хоч із злота -
Нізащо в світі не захоче жить,
Хоч би й до їжі дав їй позолоти.
Ти будеш дбати, годувать її,
Будеш тулити іграшки й дарунки -
Та лишень небо снитися у сні
Буде сердешній, а не ситість шлунку.
І як її ти, внучку, не лелій,
Як не пести і не тули до себе -
Їй найдорожче не ухід цей твій,
А світле, вільне й непокірне небо!

Так і в житті, внучатку, позачас,
Полакомившись на якусь наживу,
Навіки можна втратити якраз
Свободу, волю й рідну Батьківщину!