У діда ще маленьким запитав: «Як добровільно, діду, це і примусово?» Дід подививсь на мене, мовчки став: «А нащо, внучку, знать тобі те слово?» «Та, просто так» - сказав йому тоді. «Е, просто так, такого не буває. Бо примусово (скажу я тобі) Коли тебе, як те теля, штовхають, А добровільно - коли сам ідеш, Знаєш куди, за чим, і ради чого. Приміром: нас в союз (якщо піймеш) Колись давно загнали примусово! І примусово відбирали хліб, І примусово у колгоспи пхали, І примусово гнали у Сибір, А добровільно ми у ліс тікали. І там ми боронили нашу честь, Щоби не бути баранами стадом, Щоби не бути арештантом десь Й під автоматом не робить «как надо». Ми боронили ріднії краї Від німця і тортур енкаведиста - То добровільно йшли на смерть самі Супроти комуністів і фашистів. Одні від других мало чим різнять - І ті і інші вождів восхваляють, І світ цілий загарбати хотять, Бо кажуть, що півсвіту їм замало. Та то колись...А зараз що сказать, Послухай, внуче, серце, що підкаже, Коли щось будеш у житті рішать, Лиш до муки ніколи не сип сажі!» Нема вже діда. Пухом хай земля! Нема від кого слухать мудре слово... До мене внук сьогодні підбігав Й питав про добровільно й примусово.
|