Микола ШошанніДЖМІЛЬДопивши чашу суму й самотності по вінця
Пливуть безцільні думи в байдужому умі,
В душі дивакуватій — порожня тиха вата,
Й шукає щось на стелі відсутній погляд мій.
Позаду,
невже усе позаду,
чому вже не тривожить
Ніяка душу із уяв?..
Й здається,
мене в цій тихій ваті
ще зможе здивувати
Хіба що смерть моя...
Та раптом у кімнату, зірвавши сум і спокій,
Влітає джміль мохнатий, порушник тихих нот.
Йому, я знаю, треба вернутись знову в небо
Й слабким крилом розбити він пробує вікно.
І в тиші
мою порожню душу
наповнює поволі
Мелодія крила джмеля...
І кволі
пелюсточки надії
тим звукам так радіють,
І ожива земля.
Колись і я вагався, злітаючи у небо,
І також намагався пробитися крізь скло,
Й знайти маленькі дверці кудись в самотнім серці...
Лети ж, малий диваче, гуди, надій стило... |
2004 © Микола Шошанні © музика: Микола Шошанні |
