Лід – фотографія мертвого скла.
Ти зігріти її вже не зможеш.
Коли руки гарячі, а серце камінне –
Лід, лід, лід.
Кристалічна решітка сьогодні – він сам.
(Не горить фотографія льоду).
Доки привид живе у тобі і без тебе –
Лід, лід, лід.
Жовта свічка розмокла в свяченій воді.
Кожна мить зашифровує форму.
Із широких зіниць вже зола потекла
Знов на лід, лід, лід.
І даремно ти досі брехала йому
Те, що можеш крізь скло роздивитися очі.
Не шукай ілюзорність в замерзлій воді…
Привид льоду? – Та ні, просто лід.