Микола ШошанніЯЛИНОВА ШИШКАГолова непомірно важка,
Ніби після спиртного надлИшку,
Обертаю бездумно в руках
Спорожнілу ялинову шишку,
Що раніше звисала, мов скарб,
На зеленому хвойному лоні,
А тепер кострубата луска
Тільки боляче коле в долоні.
Шишко мила, мала і суха,
Ти розлогі залишила віти,
І напевне, жила без гріха,
Зараз ти вже у іншому світі,
Дай хоч ти мені, шишко, знаття —
Розібратись не в силах у цім я,
Бо невже тільки й смислу буття,
Щоб подалі розкидати сім’я?..
Може ти допоможеш мені,
Може, вперше, а може, востаннє,
Й десь глибоко, на самому дні
Я знайду на свої запитання
Тиху відповідь... Думку навій,
Легкість дай мені в руки і ноги,
Шишко, вдар по моїй голові,
Щоб позбутись гіпнозу чудного,
Від якого зелена трава
Крізь неспокій стає голубою...
Похилилась моя голова
В мовчазній боротьбі із собою,
І рухнутись не можу ніяк...
Страх слизький закрадається нишком,
Бо стаю поступово і я
Як порожня ялинова шишка... |
2002 © Микола Шошанні |
