Оновлень немає, у пошті самотній спам.
Різдвяний синдром, мандаринова пандемія.
І люди додому несуть новорічний крам.
Чи хлам, чи кому чого треба в таку завію.

У списку ігнора у Бога найперша – я.
Який Новий Рік я прошу собі темні крила.
(Бо білі брудняться), а Гера стара змія,
Все шепче на вухо: „А Варцю пора на мило”.

Така істерія. Ялинки, імбир, кутя.
Мімоза не в моді, готують гламурне суші.
На ці кілька днів зупинилось саме життя.
Впилося до смерті. На ранок страшенно сушить.

Оновлень немає, у пошті самотній спам.
Така істерія. Ні спокою, ані втіхи.
Лягти у барлозі й проспати увесь бедлам...
Прокинутись: маєш, весна і вода зі стріхи.