укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.01.18
Роздрукувати твір

Сергій Главацький

ТАМ, ГДЕ СПИТ ЗОЛОТОЙ ВЕК

О.Е.

Так зачем ты мне пишешь спустя столько лун? –
Ведь топорщится память моя (болезнь века!).
Или думаешь, вспомнится мне, что был юн
И похож на великого был человека?

По тебе плачет высшая мера тоски,
О, моя Королева, моя Королева!..
И магнитные цепи безумий – близки,
И кустарная явь эта – справа и слева.

Пазлы улиц, танцуя, обманут меня,
И письмо – будто выкидыш – это больное,
Как тебя, потеряю (так – Землю: хранят,
Так – ковчег уберёг всех, кто не был в нём с Ноем!..)

Но в расшатанном гетто моём, в суете
Божьих слёз, за хрустальными мхами презренья,
К праху – прах! Я и сам в этот прах весь одет,
Я и сам – из него, и душа, и смиренье!..

Так зачем ты мне пишешь спустя сколько лун? –
Этот век, по ту сторону от Золотого,
Пусть – уносится в нашу блаженную глубь,
Где не делятся на два миры и основы,

Пусть – останется белой далёкой звездой
В мавзолее своём, всеми нами отринут,
Отдыхая от нас там, где спал Золотой,
Там, где ночью не плещется ужас звериный.

Мы не стоим того, чтобы помнить о нём,
Он теперь – не ручной, да и не был им раньше,
Он увидит меня – лишь своим смертным сном,
И узнает в тебе лишь – последнюю Баньши…

Так зачем ты тревожишь меня? Каково,
Мне вынашивать ненависть – тьму метастазов,
Столько злобы (в ожогах вся кожа – Его!),
Сколько нет у всего человечества разом,

Каково мне носить эту злобу – к тебе,
О, моя Королева, и жить ещё тем лишь,
Что любви во мне – больше, чем этих цепей,
Чем любви у всего человечества… Внемли! –

И уже не пиши, никуда, никуда! –
Я теряю все письма, как люди – рассудок,
Как теряют людей времена, города,
Как находит нас мёртвыми позднее чудо.

2009
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні