У сни мої
                  летить
                                бузковий, сніг...                                              
Вбираю холод, мов папір – чорнило.                  
Ще протоптати стежку ти не зміг.
Навколо серця юних сосен - сила.

До вікон - сніг печалей і жалів.
Йду за ворота...
                          Озовися ж, Мріє!
Сніжинки товпляться і гинуть на чолі,
Їх кров прозора струменить на вії…                  

Знімає мірку Лютий-чоботар,
А віхола швидку роботу ганить.                    
Зміїться путь: Іржавець...
                                     пагорб...
                                                    яр...
Прогноз незмінний: мла... мороз... тумани.

Летять на кущ калини снігурі.                                
Чому ж він не обірваний і досі?
                                               
...На плечі – ковдру.
                                  Сто ковзких доріг
Пройшла, не впавши, у рахманну осінь.