укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.12.23
Роздрукувати твір

Тамара Дяченко

***

Поэты умирают молодыми.
А кто зажился до суровых лет,
Те вспоминают, уходя, интимы
И сердцем остаются только с теми,
Кто им светил - как будто вишни цвет.

И я живу средь шика и средь шарма
Чужих людей и скурвленных идей.
А время обрекло меня на карму,
Собор мне выбрать или же казарму,
Жаль не себя, а только тех людей.

И доля - экзотична, как колибри -
Не в каноничных строфах, не в верлибре,
А в инфернальной жизни, в суете.
Искупана она, как лотос, в Тибре,
Как тот рушник, распятый на кресте.

...Я не забуду, как меня любила
Та дивчина, и как вела из сна.
И как в окошко вишня нам светила,
И скифская прадавняя могила
Светилась, и звучала нам струна..

Такая вот поэтова дорога -
Спорышевая тропочка в садках.
И срубленная вишня-недотрога,
И доля украинская убогая,
Где мы ходили в молодых богах.
   
                      (Из Дмытра Кременя)
           


             * * *

Поети помирають молодими...
А хто зажився до суворих літ,
і перед смертю згадують інтими,
і серцем залишаються із тими,
хто ім світив, немов вишневий цвіт.

І я живу - посеред шику й шарму
чужих людей і скурвлених ідей.
Суворий час прирік мене на карму,
собор мені обрати, чи казарму,
себе не жаль, а тільки тех людей.

І доля - екзотична мов колібрі -
не в канонічних строфах і верлібрі,
а в нашім інфернальному житті.
Мов квітка лотос, скупана у Тібрі,
Немов рушник хрещатий на хресті.

...Я не забуду, як мене любила
ця дівчина, і як вела зі сну.
І як нам вишня у вікно світила,
і скіфська із трикутником могила
світилася, і я торкав струну...

Така вона, поєтова дорога,
Мов стежка споришева у садках.
І біла вишня - срубана небога,
і наша доля українська вбога,
де ми ходили в молодих богах.

2009
Севастополь
© Дмитро Кремінь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні