Валерієві Полковському,
                         доктору філософії Альбертського університету (Канада),
                         моєму гарному знайомцеві й землякові


                         – Послушайте! – Еще меня любите
                         За то, что я умру.

                                     М.Цветаева
А до Києва від Оттави,
Як із вирію журавлю.
Надгоринський запах отави
В Сейнт-Альберті тепер лювлю.

І стає на душі євшанно,
Й України я не виню.
Віддають у цім світі шану
Не людині – її званню.

Журавлі мої і лелеки,
Біль канадський, вкраїнський щем…
Рідний Томахів так далеко,
І під серцем чогось пече.

То цвєтаєвське призабуте
Смутком світлим мене бере.
Ви любіть одне одного, люди,
Хоч за те, що кожен помре.

20 грудня 2009 року