Спасибі Усевишньому за сніг,
За горлицю, що на вербі воркує.
З яких вона прилинула доріг?
Мо”, аж від нього... Шепіт мій почує,
В молитву ще не складені слова
Червоним інеєм на ґрати ляжуть,
А музі з палахкого рукава
Сріблисті перли розсипать накаже.

Спасибі, Триєдиний, за журу,
За промені розрадоньки - від мами,
За те, що залицявся вірний друг,
А недруги змаліли - цятки в рамі,
За намистиння сміху з кришталю,
За те, що згадки й мрії уціліли,
За те, що паляничку я солю... -
Шепчу.
           Мовчу...
                       А горлиця злетіла.