укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.26
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Проедание смерти

«Здесь такие прекрасные виды» - шептала на ухо грустная Генриетта, - «потом отсыреет порох и недалеко таверна, если тебе претит эта смерть в середине лета, распредели ее – в десять лет уложится равномерно». Разве ты хочешь, чтоб тело твое досталось древесным червям? Которое я бы мог целовать, прерываясь лишь для работы. Вот книги твои, погребенные заживо, не вопиют из ям, а плоть хлебосольная даст хоть какие-то всходы. Вот порох почти отсырел, Генриетта, смотри в глаза, следи за пальцем, за правой рукой, за чем-нибудь маловнятным, когда сюда придут, им застить не будет слеза надбровные дуги и в сердце лиловые пятна. Решетку похуже искал малокровный Жерар, и с масляной краской желательно синего цвета, царица Савская ест голубей, из труб изумрудный пар закрывает любые поверхности, ты не совсем одета. Давайте думать о будущем – вот они все скребут перьями, гимназисты шестого класса, безверны, ну кто рассказал им, что умер Бог, а значит напрасен труд и можно заказывать больше специй в рагу из серны. Ну кто рассказал им, не наш ведь учитель ha-Rav Loew, о том, что большою ложкой можно мешать заветы. «Ты знаешь, что в Африке бродит жираф, как писал Гумилев, но ты не отыщешь его без единой приметы» - так думал, скучая в бистро, господин Антонен, ему иногда приносили лангустов, цикуту. Лангусты, как мерзкая плоть, превращаются в тлен и вносят в историю дня непременную смуту. «Давайте утонем все вместе» - нам все говорят, - «ведь так необидно, достанется всем по кусочку». А вот господин Антонен прячет в запонке яд, и тот, кто распят, за него в эту черную точку не может попасть – глазомер уж не тот, подкачал, и вот землемер приезжает из города снова, из складок пальто достает свою Книгу начал и пишет ее до конца, до последнего слова.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні